Це свято на честь віднайдення, повернення та піднесення того хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. Називається так тому, що по-старослов’янськи піднесення буде воздвиженіє.
Походження цього празника таке. Після поразки юдейських повстань 70 і 132–135 рр. римляни виселили всіх євреїв з Єрусалима. Місто було зруйновано, руїни вивезено, єрусалимські пагорби переорано, насипано нові, на них за іншим планом споруджено місто Елія-Капітоліна. Тому коли євреям знову дозволили селитися тут, місцерозташування багатьох колишніх об’єктів було вже невідомим або ж відомим приблизно.
У 313 році імператор Константин проголосив Християнство державною релігією Риму, а в 326-му його матір Єлена побувала в Палестині. У Єрусалимі вона побажала помолитися на тому місці, де помер і воскреснув Спаситель. Її привели на пагорб, що, ймовірно, і був Голгофою, про яку йдеться в Новому Завіті. Щоб переконатися в цьому, цариця наказала провести розкопки, адже хрести, на яких розпинали злочинців, закопували на місці страти. Невдовзі було розкопано три хрести. Але на котрому постраждав Ісус? Який із них справжній Ісусів (справжній по-старослов’янськи буде чесний)? Цариця наказала принести щойно померлу людину. Три напівзотлілі хрести прикладали до тіла по черзі. Коли приклали третього, померлий ожив. Так допевнилися, що цей пагорб і є Голгофа, а один із хрестів – животворчий, той, на якому розп’яли Христа. Його воздвигли на цьому місці, а потім тримали в коштовній скрині (ковчезі). Але початок торжества Воздвиження було покладено не тоді, а 14 вересня 335 року, як освятили храм на цьому місці.
У 614 році перський цар-язичник Хозрой здобув Єрусалим і забрав реліквію до своєї столиці. Через чотирнадцять літ візантійський імператор Іраклій уклав мир із персами і переніс хреста Господнього до Єрусалима. Тут 14 вересня (за старим стилем) відбулося його друге воздвиження. Відтоді цей празник відзначається щороку.
