Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіІкона «Святий Василій Великий»
Статті

Ікона «Святий Василій Великий»

Людмила КАРПЮК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони Ікона «Святий Василій Великий»

«Святий Василій Великий». Полотно, олія. ХІХ ст. Походить із церкви Казанської ікони Богородиці с. Буцин Старовижівського деканату. Зберігається у Музеї волинської ікони.

14 січня християни вшановують пам’ять одного з найвидатніших отців Церкви – Василія Великого.

Святий Василій народився 330 року в Неокесарії Понтійській. Походив з християнської родини: його дідусь був мучеником за віру; бабуcя, батько, матір, брати Григорій та Петро, а також сестра Мокрина шануються як святі. Василій спочатку навчався під керівництвом свого батька, а згодом – у Константинополі й Афінах. Саме там він засвоїв науку Християнства. Після закінчення навчання приймає Хрещення (тоді охрещувались переважно дорослими) і прагне присвятити життя служінню Господу. Заради цього відвідує християнські громади Єгипту, Палестини й Сирії. Повернувшись із подорожі, оселяється у родинному маєтку в Аннесі. Аристократ за походженням, він став аскетом, учителем-богословом, добродійником.

У 364 році Василія висвячують на пресвітера, а через чотири роки – на єпископа Кесарії й митрополита Кападокії. Він стає моральним провідником східного єпископату, у проповідях та письмових творах порушує догматичні й моральні теми, проблеми чернечого співжиття. Святий зобразив у них ідеал християнина – людину, вільну від гріха, цілісну, що живе згідно із заповідями, вміє молитися, духовно з’єднану з Богом.

У Кесарії угодник облаштував два монастирі. Всі свої особисті кошти і доходи церкви він використовував на користь бідних; у кожному окрузі своєї митрополії створив богадільні для бідних, старих, хворих і сиріт.

Хвороби, праця без відпочинку, турботи пастиря християнської громади рано виснажили сили святителя. Помер 1 січня 379 року у віці 49 років. Церква дуже швидко стала вшановувати його пам’ять. Вже через 18 років його чесноти, святість і велич оспівуються у богослужіннях в дні празника. У них Василій прославляється, як «святий Христовий язик», «пастир Христової Церкви», «Божественна і священна бджола Христової Церкви».

Згідно з традицією, ікони св. Василія можуть встановлюватися у вівтарі, на стулках царських чи дияконських врат іконостаса. На іконах він зображається з Євангелієм у лівій руці та благословляючою правицею. Найдавніший образ угодника походить із VІІ ст. та міститься у монастирі Святої Катерини на Синаї. В Україні найбільш раннім його зображенням вважається мозаїка в Софії Київській.

У Музеї волинської ікони зберігається образ невідомого волинського маляра «Св. Василій Великий» першої половини ХІХ ст. Автор зобразив святого, за поширеною іконографічною схемою, на повен зріст, в облаченні архієрея. На ньому темно-синій підризник, орнаментований мереживом по подолу, червоний фелон та набедреник. Хрещатий омофор покриває плечі, голову увінчує митра. У лівій руці святитель тримає розгорнуту книгу, права піднята до грудей в благословляючому жесті. Лик Василія обрамлений чорною бородою та, щоби підкреслити аскетичні риси, прописаний темною фарбою з пробілами й підрум’янками.

Обабіч постаті на темному тлі напис: «Святый Василий Великий Архиепископ Кападокийский». Внизу зліва зберігся дарчий напис: «Сии врата сєвєрниі справила раба Божія Марія Калишиха», з якого зрозуміло, що ікону написано для встановлення на північних (дияконських) вратах.

Волин. єпарх. відом. – 2015. – № 12 (133)

14 січня 2023 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери