Похвала Пресвятої Богородиці (субота акафісна). Преподобного Феодора Трихини. Святителів Григорiя (593) й Анастасiя Синаїта (599), Патрiархiв Антіохiйських. Преподобного Анастасiя, ігумена Синайської гори (695). Мученика немовляти Гавриїла Бєлостоцького (1690)...
Ікона «Старозавітна Трійця»
Цей образ датовано XVIII ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення. Походить із церкви Архістратига Михаїла с. Смолигів Луцького районного деканату. Зберігається в Музеї волинської ікони.
На Першому і Другому Вселенських соборах у IV ст. Християнською Церквою прийнято догмат про Єдиного Бога, Який існує у Трьох Іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син і Бог–Дух Святий. Три Іпостасі Бога незлитні й нероздільні – єдиносущна Пресвята Трійця. У Святому Письмі нема слова Трійця, але в кількох місцях говориться про Бога у множині. Термін цей виник у боротьбі з єресями, які стверджували, що Ісус Христос – нібито не Бог, а Святий Дух – не Іпостась Бога.
Ікони Трійці – візуальне вираження цього догмата. Сюжет зображень Трійці Старозавітної будується на біблійній розповіді про те, як праотець Авраам і його дружина Сарра зустріли біля діброви Мамре Трьох Ангелів, про Яких говориться також в однині (Бут. 18:1–15). Для Них Авраам і Сарра гостинно приготували з кращого борошна «прісні хліби», «теля ніжне і гарне», «олії і молока». Один з ангелів повідомив про народження у Сарри сина, що «від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі» (Бут. 18:18). За традиційними християнськими поясненнями, в о’бразі Трьох Ангелів Аврааму було дано одкровення про Єдиносущного і Триіпостасного Бога.
Робота волинського народного маляра має оповідний характер: автор точно йде за текстом Святого Письма. Три Ангели в єдиному пориві повернуті вправо, до Сарри, яка стоїть, тримаючи у руках таріль із рибою. Риба – ранній християнський символ: перші букви слів грецького виразу «Ісус Христос – Син Божий, Спаситель» складають слово «ІХТІС» (риба). Така ж таріль із рибою стоїть по центру прямокутного столу з трьома масивними ніжками, який одночасно символізує гріб Господній і вівтар храму. Ангел посередині як Іпостась Сина Божого подається вище за інших із піднятою головою, в той час як голови інших Ангелів злегка схилені у пошануванні. Вказівним пальцем правиці цей ангел показує вгору на Мамврійського дуба, у зеленій кроні якого вписано трикутник – символ Святої Трійці. Ангели одягнені у традиційне вбрання – хітони і гіматії різних кольорів, у руках однакові жезли-посохи подорожніх. Розгорнуті сіро-білі крила ніби огортають срібні німби. Ангел справа, одягнутий у червоний гіматій (атрибут Бога-Отця), лівою рукою торкається хліба на тарелі, права піднята з відкритою долонею. Ангел зліва правицею тримає жезл, лівицею вказує на середущого. Ідеї триєдності Бога відповідають і зображені на столі три чаші, три хліби, три тарілки з трьома ножами. Ближче до країв стола – дві ложки і дві невеликі хлібини, які символізують єдність двох начал, двох сутностей – божественного і людського, небесного і земного. Лики ангелів молоді, рум’яні з чітко промальованими бровами і великими очима. На противагу їм Авраам і Сарра зображені як люди старшого віку, у повазі до гостей.
Автор вносить в образ згадку про стародавній звичай, який із часом став символічним обрядом у Церкві. Так, на поземі намальовано глек із посудиною для омивання ніг подорожнім: «…й омиють ноги Ваші; і відпочинете під цим деревом» (Бут. 18:4). Ця традиція отримала новий зміст у Новому Заповіті: «…Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному» (Ів.13:14). Тож як Ісус Христос омив ноги Своїм учням перед Тайною вечерею, так і тепер у Великий четвер Страсного тижня архієрей омиває ноги 12-м священикам у храмі.
Колорит образа надзвичайно насичений, яскравий, різнобарвний, із великими площинами срібла, яке покриває німби ангелів і тло, різьблене рослинним орнаментом.
На іконі демонструється не просто трапеза біля Мамврійського дуба. Головний зміст полягає в тому, що у глибинах Святої Трійці йде рада про спокуту людства від гріхів через покаяння і щиру віру.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса