Одного разу, коли Ісус перебував у Єрусалимі, творив дива і проповідував учення Своє, вороги Його сповнилися такої люті, що хотіли побити Його камінням. «І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив – він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі. Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе. Доки Я в світі, Я Світло для світу. Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? Одні говорили, що це той; інші ж – що схожий на нього. Він же сказав: це я. Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю. Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу. Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка» (Ін. 9:2–16).
Зціленню сліпонародженого присвячено всю дев’яту главу Євангелія від Йоана. Несподіваним є те, що саме зцілення описується у двох віршах, а протиріччя, які воно викликало, – у тридцяти дев’яти.
Перед Ісусом Христом і апостолами була одна й та сама вулиця, на якій сидів сліпець і просив милостиню. Але Христос побачив можливість зробити Божу справу, апостоли ж бачили тільки невирішене богословське питання, до якого намагалися дібрати ключ.
Апостоли запитали Спасителя: «Учителю, хто грішив – він чи батьки його, що сліпим народився?» Це питання ріже вухо сучасній людині, але за часів Христа тілесну сліпоту розглядали як кару Божу. Перед апостолами виникало лише одне запитання: хто саме винний – сліпець чи його батьки?
З давніх часів цей євангельський уривок асоціювався із хрещенням. Якщо сліпець, умившись водами Силоама, став зрячим, то віруючі, що занурювалися у води хрещальної купелі, також виходили з неї духовно оновленими та зціленими від гріхів, у яких народилися і прожили своє життя. Як і євангельський сліпець, кожна людина народжується духовно сліпою, та лише знайшовши Христа, починає бачити світло Істини…
Додатково ця історія, що завершилася скандалом між зрячим і місцевими духовними вождями, наочно показує, що значить бути справжнім християнином – сміливо свідчити про свою віру і стояти за правду.
За часів Спасителя вважалося, що хвороби та розлади в особистому житті були наслідком прихованого особистого гріха. Сама наявність покарання свідчила про безсумнівну провину. У випадку сліпонародженого виникало питання: хто безпосередньо завинив перед Богом – батьки чи сам сліпий, поки був у череві матері?
Зціленням сліпонародженого у день суботній Ісус Христос відкрито порушує цілий ряд тогочасних норм і правил життя. Спаситель суперечить фарисейському розумінню суботнього спокою і наголошує, що «субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2:27).
Сучасна культура рухається у протилежному напрямку. Суспільство не визнає жодного дня спочинку, аби славити Бога. Кожен, хто хоче працювати в суботу, чи неділю, може легко знайти собі роботу. Частина людей планує домашню роботу саме на день спочинку. Суспільство втратило відчуття святості часу, а значить і святості самого життя…
Тодішні духовні провідники не могли побачити величі справ Спасителя. Вони сприймали світ викривлено, через призму придуманого ними ж закону. Перед їх очима здійснювалися величні чудеса, але фарисеї бачили тільки порушення суботи. У сучасному житті люди також часто бачать лише те, що хочуть побачити, або те, що збігається з їх точкою зору.
