Чи достойно приступаємо до найсвятішого?

Запитання читача

Що треба, аби добре посповідатись і правильно причаститись?

Відповідає протоієрей Віталій Собко

Православна Церква нас навчає, що Покаяння – це таїнство, в якому віруючий сповідує, тобто розкриває усно свої гріхи Богу в присутності священика і отримує через останнього прощення гріхів від Самого Господа Ісуса Христа. Отож, якщо усвідомлюємо, що в гріхах ми втрачаємо благодать Святого Духа, що наша грішна душа хворіє і перебуває у стані духовної смерті, що втрачаємо бажання і можливість спілкуватися з Богом і служити Йому, то мусимо покаятися – прийняти ніби друге Хрещення, духовно переродитись, оновити, очистити й воскресити душу для відновлення порушеного спілкування з Богом. Аби це справді відбулося, необхідно зробити таке:

1. Усвідомити свою гріховність перед Богом і людьми.

2. Згадати, які вчинили гріхи з часу останньої Сповіді, або які забули сказати на останній Сповіді, або які, боронь Боже, свідомо приховували.

3. Збудити в своєму серці щирий жаль, що своїми гріхами завдано образи Господу Богу і ближнім.

4. Твердо вирішити виправитися.

5. Переглянути свої стосунки з кожним ближнім і примиритися зі своїми кривдниками й винуватцями.

Якщо постарались все це виконати, тоді:

6. Напередодні Сповіді й Причастя читаємо молитовне правило, яке є в молитовнику, та постимо. У день же Сповіді й Причастя зранку нічого не споживаємо, починаючи з півночі.

І ревним християнам, і вірним, котрі, на жаль, рідко приходять до храму, необхідно звертати увагу, як саме відбувається порядок Сповіді уже в храмі.

7. Чекаючи у храмі своєї черги, молимося, щоб Господь дарував істинне покаяння, читаємо відповідні молитви з молитовника.

8. Підходимо до священика, хрестимося і прихиляємо голову до ікони та хреста.

9. Повідомляємо священикові точну або приблизну дату останньої Сповіді та перераховуємо всі свої гріхи, які пам’ятаємо, починаючи від найважчих. Називаємо найперше гріхи проти Бога, Церкви, а потім і провини перед ближніми.

10. Відповідаємо на запитання священика та слухаємо його поради.

11. Приймаємо від священика накладену покуту, якщо вона буде встановлена ним.

12. Посповідавшись, хрестимося й цілуємо образ, хреста і відходимо.

13. Після Сповіді побожно слухаємо молитви Служби Божої і чекаємо на прийняття святого Причастя.

Спостерігаючи за людьми, які чекають на Причастя, інколи складається враження, що вони це слово розуміють інакше. Не усвідомлюють, що під виглядом хліба і вина приймаємо істинні Тіло і Кров Господа Ісуса Христа і цим таємниче з’єднуємося з Христом та стаємо причасниками вічного життя.

14. Чекаючи своєї черги, молимося, щоб Господь сподобив достойно причаститися.

15. Приступаючи до чаші з Причастям, не хрестячись, складаємо руки хрестоподібно на грудях, голосно називаємо своє повне хрещальне ім’я, широко відкриваємо уста і приймаємо Причастя.

16. Після Причастя, поцілувавши низ чаші, але не цілуючи ікон, відходимо до запивки. І лише після цього можемо прикладатися до святих образів, мощей, хреста.

17. Прийнявши Причастя, залишаємось у храмі до кінця Богослужіння, слухаємо подячні молитви Служби Божої та дякуємо Богові за даровану милість.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Звертайтесь до редакції «Волинських єпархіальних відомостей»

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 4 (5)