Євангеліє від Луки оповідає, що коли батьки Немовляти Ісуса принесли Його «до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі», – у храмі з Провидіння Божого зустрів їх праведний старець Симеон. «...було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього». І взявши на руки Боже Немовля, Утіху Ізраїлеву, Надію і Спасіння всього світу, Симеон промовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє...»
Чи не чується вам у цих словах іншосказання і символічний зміст? Чи не здається вам, що Симеон – цей сивий старець – уособлює весь Старий Завіт? Багато років чекав Симеон, доки своїми очима не побачив Спасителя світу. Тисячоліттями чекав того самого і весь рід людський. І ось в особі Симеона стомлене людство зустрічає Того, Кого так довго очікувало. У словах «нині відпускаєш» чується немов остання, прощальна, передсмертна пісня, з якою Старий Завіт тепер сходить з історичної арени і передає Новому Завіту свої сподівання й бажання, які нарешті справдились. Тепер завдання Старого Завіту виконане. Він здійснив своє призначення через Закон, пророцтва та прообрази, він зберіг у людях віру в Месію, підготував їх до Його приходу – і нині з миром відходить у вічність. Старий Завіт поступається своїм місцем Новому Завіту, де буде царювати вже не Мойсей, а Христос, не Синайський закон, а Євангеліє, не криваві жертви, а животворче Таїнство святої Євхаристії...
(із Слова на свято Стрітення Господнього Патріарха Філарета)
