Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіОбраз «Свята мучениця Катерина»
Статті

Образ «Свята мучениця Катерина»

Ангеліна ВИГОДНІК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони Образ «Свята мучениця Катерина»

Образ «Свята мучениця Катерина». XVIII ст. Полотно, олія. Походить із Покровської церкви с. Дорогиничі Локачинського деканату. Зберігається у Музеї волинської ікони.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Невипадково вважається вона покровителькою жіноцтва, молодих дівчат. Катерина – «чиста душею», так перекладається її ім’я з грецької.

Життя святої припало на кінець III – початок IV ст., період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана. Катерина була дочкою царя Ксантоса. Місто Александрія (Північний Єгипет), де мешкала родина царя, вважалася тоді центром наук та мистецтв. Здібна й допитлива дівчина вивчала філософію, ораторське мистецтво, медицину, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї царівна ознайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження. Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина навернула у християнську віру багатьох людей і перемагала у дискусіях з язичницькими філософами.

Катерину примушували відмовитися од віри в Єдиного Бога і принести жертву язичницьким богам. Після категоричної відмови мученицю довго катували, а потім вкинули до в’язниці. Спеціально для залякування Катерини виготовили знаряддя тортур: на вісь насадили чотири дерев’яні колеса, вкритих залізними вістрями. Обертаючись у різні боки, вони повинні були розтерзати тіло. Житіє розповідає, як невидима сила зруйнувала цю споруду, колеса розлетілися. А потім в оточенні ангелів з’явився Сам Христос, щоб зміцнити Катерину перед майбутніми муками. З молитвою поклала вона голову на плаху.

Типів зображення великомучениці Катерини декілька. Варіанти зумовлені тим, що свята вшановується і у Східній, і в Західній Церквах, де виникають різні особливості цієї іконографії.

Перші лики Катерини, що збереглися, відносяться до VIII–IX ст. Мучениця традиційно постає в царських одежах, з вінцем на голові та хрестом у правиці. Відомі зображення святої, що спирається на колесо, з пальмовою гілкою в руці.

Київська Русь пошанування великомучениці Катерини запозичила з Візантії, що відповідає часу активної популяризації її особи взагалі. Її зображення є, наприклад, у Софії Київській (XI ст.). Наступна хвиля популяризації угодниці спостерігається у XVIII ст. В іконописі XVIII–XIX ст. поступово поширюється академічна живописна манера, тому зображення святої більше нагадує західноєвропейські відповідники.

Такою бачимо мученицю Катерину у виконанні невідомого волинського маляра на іконі з Дорогинич. Образ є втіленням дівочої вроди і чистоти. Згідно із західною живописною манерою, вона зображена на тлі скромного пейзажу: серед порослих травою пагорбів з поодинокими деревами, під небом із сірими хмарами, з-за яких пробивається сонячне світло, роблячи світ жовто-рожевим. Постава сповнена урочистого спокою, миловидного лиця торкнулись задума і світла печаль. Голова Катерини непокрита, але волосся укладено у гарну зачіску. Навколо голови – висвітлення тла, але немає німба. Водночас, за візантійською традицією, свята Катерина – в одежах червоно-синьої гами, що символізує мучеництво, увінчана короною з каменями як підтвердження знатного походження. У лівій руці вона тримає зелену пальмову гілку – символ вічного життя серед святих; жестом правої, притуленої до грудей, виражає вдячність за прийняття Божої благодаті.

Тема мученицького подвигу передається з допомогою зображення знарядь тортур: колеса з вістрями, гаків, меча. Але кинуті під ноги, вони символізують ще й перемогу Христову над смертю. А вінок із рожево-білих троянд над чолом святої, як і білосніжна сорочка, передають не лише духовну і тілесну чистоту Катерини, але є біблійним символом, що свідчить про майбутню її славу: «І коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави» (1 Пет. 5:4).

Волин. єпарх. відом.– 2014.– № 12 (121)

7 грудня 2017 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери