16 листопада – апостола і євангеліста Матфея

Святий Матфей був одним із найближчих учнів Ісуса Христа і належить до собору дванадцяти апостолів. Його називали також Левієм. Був митарем, тобто збирачем податків для Риму, бо тоді євреї знаходились під владою Римської імперії. Він жив у галилейському місті Капернаумі. Матфей, почувши голос Ісуса Христа: «Йди за Мною» (Мф. 9:9), залишив свою посаду і пішов за Спасителем.

Христос і Його ученики не відкинули запрошення Матфея і відвідали його дім, де розділили трапезу з друзями та знайомими – такими ж, як і господар, митарями і грішниками. Ця подія надзвичайно обурила фарисеїв та книжників. Бо ж митарі, збираючи податки зі своїх співвітчизників, робили це з великою вигодою для себе. Люди користолюбні й жорстокі, вони вважалися запроданцями і зрадниками віри й батьківщини. Слово «митар» звучало для юдеїв так само, як слова «грішник» та «ідолопоклонник».

Матфей, усвідомивши свої гріхи, повернув учетверо тим, кого раніше оббирав, роздав решту свого майна убогим і разом з іншими апостолами пішов за Христом. Святий Матфей слухав настанови Божественного Учителя, бачив безліч Його чудес, ходив разом із дванадцятьма апостолами «до загиблих овець дому Ізраїлевого» (Мф. 10:6), був свідком страждань, смерті й воскресіння Спасителя і славного Його вознесіння на небо.

Прийнявши благодатні дари Духа Святого, Який зійшов на апостолів у день П’ятдесятниці, Матфей спочатку 8 років проповідував у Палестині. Перед відходом на проповідь у далекі країни відобразив у Євангелії земне життя Ісуса Христа і Його вчення.

Святий апостол Матфей обійшов із благовістям Сирію, Мідію, Персію, Парфію, закінчив свої проповідницькі труди в Ефіопії мученицькою смертю. Країна ця була заселена племенами з грубими віруваннями. Матфей тут навернув декількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву і побудував храм у місті Мирмени та поставив там єпископом свого супутника на ім’я Платон.

Коли святий апостол щиро просив Бога про навернення ефіопів, під час молитви явився йому Сам Господь в образі юнака і, давши жезл, звелів його встановити біля дверей храму. Творець сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його витікатиме джерело. Омившись у воді та споживши плодів, ефіопи змінять свій дикий норов і стануть добрими й лагідними.

Коли святий апостол ніс жезл до храму, то зустрів на шляху дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, які були одержимі нечистим духом. Матфей іменем Ісуса Христа зцілив їх. Це чудо навернуло до Господа ще багато язичників. Але володар не хотів, щоб його піддані стали християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві та наказав стратити.

В ту ж ніч єпископу Платонові у сонному видінні з’явився апостол Матфей, звелів іти зі священиками на берег моря і знайти там його тіло. Разом із єпископом прийшов і праведний Фулвіан зі своєю свитою. Винесений хвилею гріб було з честю перенесено у храм, побудований апостолом. Після цього єпископ Платон охрестив Фулвіана з ім’ям Матфей, котре дав йому, підкоряючись повелінню Божому. Незабаром святий Фулвіан-Матфей відмовився від влади і став пресвітером. Після смерті владики Платона він очолив Ефіопську Церкву, прийнявши єпископство, багато потрудився у проповіді Слова Божого, продовжуючи справу свого небесного покровителя.

Волин. єпарх. відом.– 2013.– № 11 (108)