Ікона «Георгій Переможець із житієм»

Образ «Георгій Переможець із житієм». 1630 р., с. Бобли Турійського деканату. Матеріали і техніка: дерево, левкас, темпера. Зберігається в Музеї волинської ікони.

Одним із найбільш відомих святих у християнському світі є великомученик Георгій (Юрій). Як переможець у духовній брані він названий Переможцем (Побідоносцем). За житієм, Георгій народився у Каппадокії, в родині перського воїна Геронтія. Матір виховала сина у християнському дусі. Молодий Георгій служив у римському війську, а коли почалися гоніння на християн, роздав своє майно злидарям та добровільно з’явився до імператора Діоклетіана. Він засудив ідолопоклонство, яке панувало в державі. Після жорстоких катувань Георгій був страчений, а тіло його перенесено слугою для поховання у Лідду.

З утвердженням шанування святого поширювалися сказання про його чудеса. Одним із найбільш відомих було «чудо про змія», яке слід розуміти інакомовно. В озері неподалік міста Лассії поселився дракон, який пожирав людей і овець. Усі спроби його знищити закінчувалися загибеллю сміливців. Правитель міста, жителі якого були язичниками, вирішив приносити в жертву чудовиську юнака чи дівчину. Коли жереб випав на доньку правителя, то дівчину, одягнувши в багряницю і прикрасивши як наречену, відвели до озера. У цей час Георгій, повертаючись із битви, зустрічає дівчину і дізнається про її нещастя. Звернувшись до Господа про підкорення лютого звіра, отримує благословення та перемагає його. Вдячні городяни були охрещені воїном і згодом побудували на його честь храм, а царівна залишилась у ньому прислужувати.

Тема «Чудо Георгія про змія», оспівана в духовних віршах і розвинута у богословській літературі, стала символом перемоги Християнства над язичництвом. З часом вона стала улюбленою темою українського іконопису, пов’язана як з народною уявою про святих, що перемагають сили зла, так і з героїчними подіями козаччини ХVІ–ХVІІІ століть.

Одним із яскравих взірців втілення теми у волинському малярстві є ця ікона. Митець створив монументальний образ святого як вершника на білому коні. Його постава підкреслює героїчний і тріумфальний характер образу. Вершник не скаче і навіть не рухається, кінь завмер у фіксованій позі, рух передано лише зображенням об’ємних бганок червоного плаща, який розвівається за спиною. Колір цей глибоко символічний: це колір праведної крові мученика і перемоги над смертю; чорний позем – символ зла й аду, білий кінь знаменує чистоту і святість.

Георгій чітко виділяється на золотому різьбленому тлі. Він зображений в обладунку візантійського воїна, довгі штани заправлено у високі м’які чоботи, коротка туніка перев’язана широкою стрічкою, на чоботах довгі шпори. Перед високими мурами міста – постать царівни.

Центр ікони оточений вісьмома клеймами, у яких маляр розповідає про життя і страсті Георгія (такий тип ікон називається образом із житієм). Житійний цикл починається сценою народження святого; продовжується темою навчання; угодник зображений у темниці, перед якою стоїть архангел та благословляє його. Четверте клеймо – Георгій перед двома імператорами: Діоклетіаном та Максиміаном. В останніх чотирьох клеймах автор відповідними сценами акцентує увагу на темі мучеництва. Вгорі на рамі зберігся напис: «Святий великомученик, страстотерпець, побідоносець, скоропомошник Георгій».

Особливість програми клейм цієї ікони – у певній незавершеності житійної розповіді: відсутнє зображення страти Георгія. Гадають, що цим демонструється стійкість святого і підкреслюється героїчний характер образу.

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 5 (90)