Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіВизначитися з традицією і триматись її
Проповіді

Визначитися з традицією і триматись її

24 грудня 2017 р. Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла у кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 24 грудня, у неділю 29-ту після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, вітаю всіх вас із сьогоднішнім воскресним днем, а причасників – із прийняттям святих Христових Тайн.

Кожен із нас, готуючись до Різдвяних свят, розмірковує, наскільки це для нього подія, яка була, чи це [лише] звичаї. Для віруючої людини найважливіше сприйняти серцем те, що Ісус Христос прийшов у цей світ, народився. А прийшовши в цей світ, постраждав, узявши гріхи цього світу. І воскрес, даруючи нам життя вічне. Оце єдине, що ми ісповідуємо: народження, страждання, викуплення і наше спасіння. Все остальне – це те, що ми пробуємо з чимось порівняти, щоб краще зрозуміти сутність своєї поведінки і сутність цього богослів’я в нашому розумі.

І тому важлива подія кожного християнина – це власне сприйняття, сприйняття через віру. Ми щоразу співаємо «Воскресіння Христове бачивши…», хоча свідками цього не були. Але приймаємо віру наших батьків-прадідів, які це бачили. Ми їм вірим. Ми віримо їхнім знанням богослів’я, віримо їхнім знанням природи, їхнім знанням життя. Віримо і поступаєм так, як і вони. І дуже часто не пояснюючи, чому ти православний… Ми кажем – чому православний? Та тому, що мій тато і мама були православні. Не даєм ніяких глибинних пояснень.

Звичайно, якщо ми отримуємо богословську науку, ми пояснюємо, чому, ми глибинно розшифровуємо, ісповідуємо віру православну. Але коли ми лише сприймаєм серцем, не заглиблюючись розумом, ми все робимо так, як робили наші батьки. Не тільки в побутових справах, а й у питаннях віри. У питаннях життя по вірі. Нам так інколи навіть і легше. Ми говорим: «Так робила моя мама, і так буду робити я, і мене це влаштовує. Мені так добре, і так буду вчити своїх дітей, буду вчити внуків». Оце те, що ми називаємо переданням. Те, що ми передаєм із уст в уста, те, що ми передаєм через наші звичаї, через наші обряди. Тим самим ми визнаєм свою віру як віру прабатьків.

Сьогодні Церква Христова вшановує праотців. Тих, які навчали, які передавали. Адже ми кажемо: «Я православний тому, що ісповідую правильну віру, як заповідував Христос, проповідували апостоли та навчили отці Церкви».

А от до отців Церкви ми відносимо не лише священнослужителів, а й наших батьків, тих, хто народив нас. Народив для життя земного – наших фізичних батьків, хто вчив нас основ віри. І тих, хто нас вчить і веде до життя вічного, – це священнослужителі. Ми також їм кажем – «отці духовні». Тому і звертаємося як до тих, хто вчить, хто навчає. Тому, що фізичних батьків не завжди можемо бачити, і не завжди біля них знаходимось, і не все життя біля них перебуваємо.

Але наука спасіння, наука життя потрібна нам щодня. Кожен сьомий день – Господу Богові Твоєму. Ми сьомий день приходим до храму Божого, ми сьомий день вчимося тут законів віри, законів благочестя і провіряєм. Це той контрольний диктант, який ти щонеділі здаєш: ти правильно прожив тиждень чи неправильно. І вчитися потрібно.

Вчитися заставляє саме життя. І всі ви в світському своєму життя їздите на конференції наукові, пишете дипломи, пишете роботи, просто вчитеся, щось нове взнаєте. Людина повинна постійно вчитися. Аналогічно християнин повинен постійно вчитися, відвідуючи храм Божий. Щонеділі – Господу Богові Твоєму, звір себе, чи ти живеш згідно з Євангелієм. Звір себе, чи ти не втратив дорогу, чи ти ідеш цією дорогою, яка веде тебе до спасіння. І от, слідуючи цієї дорогою, ми випробовуємо себе, чи не збилися з правильного шляху.

І ось коли ми приходим до храму, говорим, яка подія в храмі. До чого вона мене приводить, чого вчить на подальше. І тому ми визнаємо, що Ісус Христос народився. Оце для нас важливе... Адже в Євангелії немає дати народження Ісуса Христа. То пізніше Церква встановила день народження Ісуса Христа [на] 25 грудня. Церква так встановила. Тобто ми з вами, наші прадіди. Для чого встановили? Щоб триматися істини. Тому, що в той час поклонялися сонцю, поклонялися іншим земним творінням, але не поклонялися істинному Богу. Тому в тропарі й написано: «Тобі кланялися, сонцю правди, і Тебе бачили з висоти, Господи, слава Тобі!» – Тому, Хто створив це світило. Тож визначили іменно ось цей день [як Різдво Спасителя, котрий язичники в Римській імперії святкували як день сонця].

Але життя продовжувалось і зміни в календарі заплутали нас зовсім. І тому ми говорим: сьогодні яке число? До речі, яке сьогодні число? 24-те? А Різдво якого? Ось це те питання, яке сьогодні є дуже велике перед нами. Ми позбивали всі традиції, позбивали всі календарі й тепер не знаєм, як жити і як коли святкувати.

І цей стан пішов з початку ХХ ст. Ви пам’ятаєте, казали: святкуєм Жовтневу революцію. Но чомусь святкували в листопаді. Якби в листопаді, то вона мала б називатися Листопадова. Но чомусь – Жовтнева.

От в нас оті цінності позбивалися. Я хочу, щоб ми самі, як наша православна громада, мала свої цінності. Не бігали ні за одними, ні за другими, ні за третіми. А сказали: ми ось так живем, так сповідуєм.

Так живе кожен народ. Шотландці ходять у спідницях, бо це їхня культура. Це їхня культура, у них так прийнято. Вони так живуть і вважають, що так нормально і ніяких проблем немає. Євреї мають свою традицію, мусульмани – свою традицію. І я хочу, щоб ми, українці, мали свою, українську традицію. Ту, яку ми ісповідували. Не хтось нам нав’язав, а ми самі. Ми самі повинні бути зібрані, мати свої цінності й мати своє життя. І не говорили це так, а це – по-інакшому.

Календар церковний формувався довго. До XVII ст. взагалі Новий рік зустрічали коли? Правильно, 1 вересня. Тому, що жили за єврейським календарем, тим, що від початку світу. І Новий рік получався 1 вересня. Петро І ввів календар інший. Самий короткий рік був – це три місяці. І сказали: тепер будем святкувати 1 січня. Перейшли на юліанський календар, а пізніше перейшли на григоріанський календар. Усі ці календарі міняються, тому ми кажем: «католицьке Різдво», «православне Різдво». Немає католицького Різдва, нема православного Різдва, є Різдво Господа нашого Ісуса Христа! А тому говорити треба правильно, і жити треба правильно.

Але я вам швидше поставлю багато питань, ніж дам відповідей. Ми Новий рік зустрічаєм 1 січня? І маєм вітати як? «Вітаю вас з Новим роком». А Новий рік рахується від чого? Напевно, спочатку треба відсвяткувати Різдво Христове, а потім Новий рік. Як же ви починаєте літочислення, якщо не відсвяткували Різдво Христове? Правильно стоїть питання? І знов плутаниця. На Новий рік, в новорічну ніч хто буде спати, той буде спати, но сказати, що всі будете дотримуватися посту… Я маю великий сумнів. Або скажете: «Я дітям приготую, а сама ляжу спати». Но їм ковбасу наріжете, щоб вони святкували.

Я проти того. Я проти того, що ми самі собі створюємо проблеми, потім самі роздвоюємося в цінностях. Давайте самі визначимося, коли ми святкуєм Різдво, коли ми святкуєм Новий рік. Але щоб це логічно провести. Я ж починав із того, що ми вчимо всього дітей. А тут ти їм говориш, що те Різдво – не те Різдво, а той Новий рік – це не той Новий рік... І заплутуєте дітей, заплутуєтеся самі. Самі не знаєте, що. Тому ми день – парламентсько-президентська [республіка], на слідуючий день – президентсько-парламентська. Ми весь час міняємось. Ми не можемо визначитись. То ми два дні йдемо в Євросоюз, то помінялися – в Митний союз. І оце бігаєм.

Оцей стан недорозуміння – він у всіх наших життєвих справах. У всіх життєвих справах. Ми говорим: антитерористична операція. Антитерористична операція – це одноразова дія. Але вона не може бути чотири роки. Це вже війна, а не дія. Але за цією «операцією» – живі люди, які гинуть, яких нищиться майно. Чи той самий Крим. Ходять люди зі зброєю. Його мінімум треба запитати: «Чому ти зі зброєю?» – «Я маю право». – Зрозуміло. А якщо не має права, його треба арештувати. А ми не знаєм, що з ними робити. Поки ми не знали, що з ними робити, забрали кусок території. А ми не можемо визначитися з цінностями: друг – недруг, правильно – неправильно. «Якщо ти не знаєш, як жити, – живи по закону».

Тому я за те, щоб ми виробили свої цінності. Казали: так у нас – правильно, а так – неправильно. Одні цінності, одне життя, одне розуміння. Одні люди з однією правдою, а не десять правд, десять календарів, десять життів, десять постів, у різний час, у різну пору – а ми ніяк… Я вам ставлю питання, бо якби ми взяли так строго адміністративно тепер, сказали б – «щось витворяють». Але я за те, щоб ми думали. І давайте самі визначимось, за яким календарем святкуєм. Юліанським? Тоді святкуєм за юліанським календарем. Григоріанським? – Григоріанським. Ще за якимось? – Ще за якимось. Але щось одне. Щось одне і правильне. Те, яке ми можем собі пояснити, своїй совісті, своєму розуму, своїм дітям: чому ми сповідуєм ті чи інші істини. Чому ми живемо так, а не інакше. Ми самі повинні бути небайдужі до того, що відбувається навколо нас.

Тому я закликаю нас жити згідно з євангельською істиною, жити згідно з тим, що нам дає в першу чергу спасіння. Це ісповідання того, що Ісус Христос народився. Це ісповідання того, що Ісус Христос за нас постраждав. Це ісповідання того, що Ісус Христос «смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». Тому хай милосердний Господь допоможе нам відкинути все чуже, а прийняти те, що приймає наша душа, наш розум і є корисним для нашого спасіння. Прийняти, ісповідувати і вчити наших дітей, наших внуків і наших правнуків.

Тому я закликаю на всіх Боже благословення. Хто вже попостився (а є й такі) – святкуйте по-своєму. Хто дотримується посту – дотримуйтеся вже його. Щоби прийти до вертепу, до ясел, де народився Ісус Христос, із радісною звісткою, що Христос воістину прийшов у цей світ, народився, даючи нам надію на життя вічне.

Христос рождається!

26 грудня 2017 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери