Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна ПроповідіЗакінчивши період різдвяних свят...
Проповіді

Закінчивши період різдвяних свят...

29 січня 2017р. Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла в кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 29 січня, в неділю 32-гу після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри, поздоровляю всіх з воскресним днем, а причасників – з прийняттям Святих Христових Тайн.

Завершуючи період різдвяних свят, Церква налаштовує нас тепер вже на інший душевний лад – лад підготовки до посту… Ми святкували радісно, виявляли це зовні – в нашій коляді, в прибиранні домівок. І ми раділи, раділи цій благодатній новині, що воістину Христос народився, що, виконавши обітницю Свою, послав Бог у світ Свого єдинородного Сина, щоб всякий, хто вірує в Нього, «не загинув, а мав життя вічне». І ми з тим натхненням рухаємся вперед.

Але тепер говорить Господь: якщо ви ідете за Мною – залишіть все, очистіться. І ось на це очищення внутрішнє буде Церква еволюційно нас, духовно підносячи, надихати в подальшому. Тому сьогодні налаштований наш розум і наші думки: ми посвяткували, а далі як будемо жить? Святкуванням же ж не закінчується життя і святкуванням не закінчується рік. А святкуванням починається, як ви просили: «Благослови, Господи, нам прийдешній рік во благо, в радість, в щастя. Благослови нам цей рік прожити благочестиво під мирним небом, при доброму здоров’ї». Кожен молився і ще приватно за своє: те, що стосується його дому, його здоров’я, його життя, його дітей, його внуків, держави, в якій ми живем. І ви самі знаєте свої думки і що ви просили у Бога. І ми віримо в те, що Господь почув.

Як швидко Він дасть просиме нам, покаже час. Але треба завжди вірити, що тих, хто просить, Господь ніколи не полишає без відповіді. Ніколи. Можливо, не так, як ми хочемо, щоб нам подавалося те, що ми хочемо. Але ми інколи буваєм і капризними, як капризні діти: от хочеться сьогодні, і вже, і тут. Але Господь, бачачи те, що ми просимо, дає в свій час. І важливо те, що ми просимо. Тому, що в Євангелії сказано: «Все, що в молитві попросите, – дасться вам».

Але що означає «в молитві попросите»? Не просто скажете: «Господи, та Ти хіба не знаєш, що нам треба?..». Але тут повинна бути виражена внутрішня своя воля, те, що ти хочеш. Що ти сам для себе просиш на прийдешній день, прийдешній тиждень, прийдешній рік чи набагато вперед. Скажи, що ти хочеш. Бо коли ти скажеш, це буде твоє переконання і твій голос. А коли Бог, знаючи [й так], що цій людині потрібно, буде давати [без твого прохання], то це вже буде виглядати, як насильство. Скаже [хтось]: «Я не просив». Прислів’я таке: «Не роби того, чого тебе не просять». Ми ж говорим: «Не роби того, чого тебе не просять». І зауважте, як складається в житті: коли ти стараєшся зробити добре людині, а вона не просить тебе про це, то потім ще й звинувачує – «Я тебе про це просив?» І ти думаєш: «Хотів же, щоб було добре...».

Ну, наприклад, такі непорозуміння з нашими дітьми. Хіба ви їм поганого хочете? Ні. Але чи якісь речі купляєте, чи їхню долю визначаєте: куди має вступити вчитися, чи на кому женитися, чи ще щось. Ми все пробуємо допомогти їм. А вони потім звинувачують. І на душі скорбиш: хотів як краще, а замість вдячності – на тобі... Ну це з однієї сторони, а з другої сторони – вони ж тебе не просили про це. Ти можеш порадити, підказати, побажати, но насильно не пропонуй. Бо не прийметься від тебе цей дар, який ти хочеш комусь принести. Цей дар не прийметься. Треба, щоб людина попросила, і коли вона попросить, буде вдячна за те, що ти дав їй.

Тому ми сьогодні, слухаючи Священне Писання, знаходимо: «Все, що в молитві попросите, – віруйте і дасться вам».

Тому я бажаю, щоб здійснилося в той час, в якій потрібно, для вас те, що ви просили у Бога. «Де двоє і троє зібрані в Ім’я Моє, там і Я посеред них». Це слова Божі. А ми цілою громадою, не тільки двоє, десятки, тисячі людей збиралися разом і просили у Бога. То невже Бог не чує? Неправда, чує. Чує всіх, всіх, хто до Нього звертається в молитві. Тому будьте впевнені, що буде дано просиме вам. Но в свій час. В свій час! І якщо не дано сьогодні на сьогодні, то, можливо, Господь випробовує тебе в терпінні: наскільки воно тобі потрібне, те, що ти собі просив?

І ось в цьому розумінні, що Господь дасть все у свій час, треба приймати все те, що ти маєш на сьогоднішній день, із вдячністю. От ти маєш сьогодні ось це – і дякуй за те, що ти маєш, той дар, який тебе задовольняє. А те, що тебе не задовольняє, – вір і стремись, що буде те, чого ти хочеш.

Тому я бажаю, щоб ви від цих прохань, які висловлювали до Бога, перейшли і до праці над самим собою, над чистотою своєї душі, – це інший напрям нашого життя, найскладніший. Найскладніший напрям, бо це вже боротьба із самим собою. Легше перемогти світ, але дуже важко перемогти самого себе. І кажеш: «Не буду об’їдатися», ложку тримаєш і тримаєшся.

Це нагадує таку історію. Один чоловік, якого звинувачували, що він дуже багато їсть, любив завжди іти попри кафе, купляти щось собі смачне. Він іде, налаштовує себе: «Ні, я не буду купляти, я – сильний», доходить до кафе й знов каже: «Я – сильний». Пройшов кафе – «Який я сильний!». Відійшов ще сто метрів від кафе – «Ну, я себе переміг». Потім повернувся і купив. Ось так і ми інколи боремся із собою: ну все, більше так не буду. А потім – о, день народження! І «дав жизні», аж на три тижні хватило.

Тому піст – це утримання постійне, не хвилеве, не перший тиждень, не третій тиждень, а постійний піст, постійне утримання, постійна праця над собою. Вона є найважчою. Тому я бажаю, щоб ми щосекунди перемагали самих себе, собі ж во благо. Не об’їдалися, не обпивалися... Бо всі хвороби від того, що ми надмірно щось робимо. Кажуть: «Ти є те, що ти їси». Чули такий вислів? «Ти є те, що ти їси». Так ось подивіться, що ви їсте. Задовільнити голод можна чим? Я розумію, фінанси... Но на одну й ту ж саму суму можна купити і одну річ, і другу. І рибу, і м’ясо, і якусь зелень, і хліб… На одну й ту ж суму. Звичайно, ми могли б сказати: «Були б у нас такі грошові запаси, ми ходили б вибирали». Але і з того, що ми маємо, можна вибирати корисне для себе, не об’їдатися і не зловживати спиртним. Бо наповнивши себе чим попало – від того починаються всі хвороби.

Тому дивіться, що ви їсте, і дивіться, скільки п’єте. Бо обсядуть хвороби – не хватить грошей на таблетки. Тому краще смачно їжте, але те, що потрібно, і скільки потрібно, і дотримуйтеся посту. І будете здорові, і будете їсти щось смачне, а не таблетки.

Тому я бажаю вам мудрості в таких вчинках стримання. Обов’язково стримання! Стримання в їжі. І вчіться задовольнятися малим. Навчіться бути щасливим в мінімалізмі. В мінімалізмі. Бо дуже часто наші гостини – це чотири поверхи тарілок. Кажемо, бідно живем, – і тарілка на тарілці, тарілка на тарілці. Бідно живем, мала пенсія – тарілка на тарілці! Є дійсно ті, кому погано, але кажу загально: де б я не заходив, у яку гостину, до людей самих простих професій і самих високих, – чотири поверхи [тарілок], однаково. Накладайте собі скільки хочте, це ваша справа, ваші гроші, але здоров’я своє бережіть. Я ціню і хочу, щоб ви цінили своє здоров’я. Бережіть, бо ваше тіло – це храм Духа Святого. Не забувайте, це не просто ваше тіло, яке ви носите, а храм Духа Святого. Бережіть цей храм. Бережіть, доглядайте. Бо Господь спитає: «Я тобі дав здорове тіло, ти його на що перетворив?» Щоб не було так: на пачці цигарок написано: «Куріння шкодить твому здоров’ю», але – три пачки сигарет дайте мені. А це що написано, кому? Нам же написано, а купляєм...Тому не зловживайте, бережіть своє здоров’я – будете жити довго і щасливо.

А я закликаю на всіх вас Боже благословення. І будьте мудрі. Мудрі, терпеливі, щасливі й довговічні.

Слава Ісусу Христу!

31 січня 2017 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери