Різдвяне послання митрополита Луцького і Волинського Михаїла

Христос народився!
Дорогі брати і сестри!

Боже, сьогодні Ти явив народам Свого єдиного Сина
і зіркою вказав їм шлях.
По Своєму милосердю допоможи і нам,
які пізнали Тебе вірою, бачити Твою велич.
(З молитви на Великому повечір’ї Різдва Христового)

Ангельська звістка про народження у Вифлеємі Христа, Спасителя світу натхненно і велично лунає сьогодні у всіх храмах та у наших з вами серцях.

Протягом більш ніж двох тисяч років Церква устами апостолів, святителів та подвижників благочестя свідчить світові про те, що Різдво Христове є проявом великої любові й Божого смирення, у якому Безкінечний і Самодостатній Бог служить людині, сприяючи її спасінню. Те, чого праотці так палко прагнули, що пророки передвіщали, що праведники бажали побачити, – усе це відбулося в день Різдва Христового: Бог явився на землі у плоті та вселився між людьми.

Чекали цієї звістки і ми з вами, готувалися до цього великого дня, що приносить віру, надію і любов у кожне людське серце.

Святитель Іоан Златоуст каже, що Різдво Христове – «свято найчесніше і найважливіше від усіх свят. Хто назве його матір’ю всіх свят, той не згрішить».

Народившись в убогому вертепі, Спаситель, Який прийшов з’єднати знову Небо і землю, Бога й людину, весь Свій шлях земний «не мав місця, де голову прихилити». Лише смиренні духом і тихі серцем змогли побачити у Немовляті, Яке лежить у яслах, у Проповіднику, оточеному простим народом, у закривавленому Мученикові на хресті – свого довгоочікуваного Спасителя, Сина Божого, Який не шукав Собі слави на землі, але смиренно творив інше – вічне Царство Небесне, що будується на Божественній правді та любові.

Христос добровільно прийняв наше земне життя і в усьому, окрім гріха, став подібним до нас. Господь розділив із нами усі поневіряння, труднощі та скорботи, що зустрічаються на життєвому шляху. Він, безсмертний за Своєю божественною природою, як людина пройшов через найстрашніші випробування – смерть. Він відкрив для нас знову Рай – воскрес і вознісся до Отця.

Радість Різдва Христового не може бути лише простою даниною традиції, адже вона більша і глибша за традиції. Це радість синівської втіхи людей, обтяжених гріхами і страстями, яких огорнула Батьківська Божа любов. Це радість усвідомлення того, що ми не залишаємося забутими і залишеними Творцем, що прийшов Той, Хто вгамує всі наші печалі, візьме на Себе наші немочі, витре усяку сльозу (Об’явл. 21, 3–4).

Вже майже два роки в Україні триває війна. Російська військова агресія, безприкладне вторгнення на суверенну територію незалежної України поставили нас перед реальністю, яку важко сприйняти та усвідомити. Численні руйнування міст і сіл; загибель великої кількості людей; постійні збройні атаки об’єктів життєзабезпечення; без тепла і світла, їжі і води, у підвалах люди ховаються від нещадних ракетних і бомбових атак російської армії.

Багато із мирних жителів України змушені втікати за кордон, рятуючи своє життя від куль із рук лютих ворогів. Чимало немовлят народилося в страху та прикрих умовах, а деякі з малят загинули від ворожих ракет, бомб та пострілів снарядів. Історія жорстокого Ірода як переслідування Бога повторюється іншими земними правителями. Бо переслідування ближніх – це переслідування самого Сина Божого, а прихильність до ближнього – це любов до Бога: «Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене» (Мф. 10, 40).

Сьогодні гине не одна людина, а тисячі. І страждають мільйони через одну людину. Всім українцям тепер приходиться нести важкий хрест. Це наш спільний біль і смуток. Схиливши голови перед воїнами, з честю продовжуватимемо їхню справу – будувати Україну. Тож маємо бути єдиними і в радості, і в горі, щоб їхній подвиг не був марний. Маємо вистояти до кінця, підтримуючи один одного, і перемогти ворога.

Росія прийшла, щоб захопити українські території, пересварити всю Європу та весь світ. Але ми бачимо, хто воістину друг України і хто її недруг. Ми робимо правильні висновки з історії. Немає нічого кращого, ніж жити братам разом у мирі й любові (Пс. 132, 1). Тому, що європейська цивілізація живе на основі християнської віри і науки. Які б стосунки не були, все одно вони приводять до миру, до любові, до порозуміння і бажання жити в одному великому європейському домі.

У цих важких умовах сьогодення Церква возносить щирі молитви і виявляє турботу тим, хто став на захист українського народу й своєї Батьківщини, тим, хто втратив засоби до існування.

Нині до всіх нас звернуто слова Спасителя світу: «Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте… Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14, 1–6).

У ці святкові дні, збираючись в колі родини, відроджуймо і повертаймо наші давні звичаї святкування Різдва Христового.

Вітаю вас, всечесні отці, дорогі брати і сестри – волиняни, відважні воїни – захисники України, із Різдвом Христовим, яке ми всі разом уперше в нашій державі та з більшістю європейців святкуємо 25 грудня, а також із Новим 2024-м роком! Нехай новонароджений Младенець Ісус – Спаситель світу – допоможе нам отримати перемогу над ворогом і благословить мир у нашій волелюбній Україні.

Нехай цей піднесений різдвяний дух спонукає усіх українців єднатися в єдину Православну Церкву.

Вітаю народних депутатів України від Волині: Ігоря Палицю, Степана Івахіва, Ірину Констанкевич, Ігоря Гузя, В’ячеслава Рубльова, Валерія Стернійчука. Вітаю голову Волинської обласної військової адміністрації Юрія Погуляйка, голову Волинської обласної ради Григорія Недопада і весь депутатський корпус, луцького міського голову Ігоря Поліщука, голів районних державних адміністрацій, міських рад, голів об’єднаних територіальних громад і сільських старост із різдвяними та новорічними святами. Молитовно бажаю вам мудрості та відданого служіння своєму народові в цей непростий і тривожний для нашої Батьківщини час.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами.

Христос народився! Славімо Його!

З ласки Божої
митрополит Луцький і Волинський